Вона плаче тихо, хоч сльози легкi, течуть по її щоках. Вона плаче тихо, вона не з тих, Хто плаче у всiх на очах, Вона непомiтно торкає плече, Як серце тобi →
Ти любиш цю землю зігріту І сонце, що тихо встає. Обличчя південного вітру Так схоже мені на твоє. В якому, не знаю, столітті Був завжди, був скрізь і ніде, Південного →
Де ти тепер, де ти тепер, Де ти тепер, де ти тепер, Де ти тепер, де ти тепер … А все-таки щось було, Невимовлене i нiжне, Повз нас пролетiло, Торкнулося →
Найменший слiд — вiд доторку губами, На серцi вiн сльозою вiдболить, Цей кольоровий свiт збережений мiж нами - Лише прозора мить. Я сама, забула тебе, i очi твої, i руки →
Розлюби мене, позабудь мене, Добрим іменем не згадай мене, І, щоб юні літа не поранити, Ці слова мої вивій з пам’яті. У твоїх світах трави росяні, Не мені збирать їхнє →
Я люблю твої кроки у тихих садах Де троянди густi, мов туман бiля вiкон Молодесенький мiсяць i срiбний наш дах I неторканий смуток один в них великий Може все це →
Хитнулася в туманi далечiнь, Слiди, що перед нами встали пилом. Тут не було нiкого, тiльки тiнь Дорогу нам iмлою заступила. Де безпритульнi заблукали почуття, Заплутанi у срiбне павутиння. Нiколи не →
Все права на текст и слова песни принадлежат их авторам и(или) правообладателям.
Данный текст распространяется для ознакомления и популяризации данного исполнителя, для того чтобы люди могли подпевать слушая своего любимого исполнителя, или для исполнения в караоке. Если вы автор и(или) правообладатель и против этого, то свяжитесь с нами через эту форму связи.